Особливості профільного навчання економіки

О.В. Часнікова

Профільне вивчення економіки має забезпечити:

·  отримання систематизованих знань з економіки, що сприятимуть формуванню економічного мислення;

·  вільне володіння та оперування економічними поняттями у різноманітному контексті; 

·  практичне використання методів економічного аналізу і прийняття рішень, вміння аналізувати процеси формування ринкової ціни, прогнозувати розвиток ринку товарів;

·  осмислення суті ринкового механізму, його переваг і недоліків, призначення і механізм державного регулювання економікою;

·  засвоєння організаційно-правових основ діяльності фірми, базових принципів бухгалтерського обліку та оцінки результатів господарської діяльності;

·  вміння аргументовано та доказово аналізувати економічну політику держави, оцінювати рівень економічного розвитку країни і його перспективи;

·  вміння співставляти  різноманітні програми економічного розвитку країни та її перспективи, робити свідомий вибір між ними;

·  вміння прогнозувати наслідки застосування заходів монетарної та фіскальної політики;

·  вміння проводити самостійні дослідження та проектні роботи із використанням економічних розрахунків;

·  вміння працювати із фінансовими документами (податкова декларація, цінні папери, кредитна картка, банковий рахунок тощо).

Обираючи навчальні програми учитель користується «Збірником програм з економіки для загальноосвітніх навчальних закладів» та «Збірником програм для курсів за вибором з економіки» видавництва «Аксіома», 2008 р..

Програма «Економіка» для учнів 10, 11 класів шкіл суспільно-гуманітарного профілю навчання розроблена за формою, запропонованою Міністерством освіти та науки України, і спрямована на реалізацію Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти. У 10-му класі учень, передусім, має засвоїти зміст фундаментальних явищ, які властиві будь-якій економіці.

Для профільного вивчення навчального предмета «Економіка» рекомендується передбачити виділення годин на вивчення елективних профільних курсів за рахунок шкільного компонента.  Елективні профільні курси – обов’язкові курси за вибором учня. Їх кількість і зміст розробляється освітніми закладами в залежності від реальних умов, потреб учнів і забезпеченості педагогічними кадрами.

Один із таких курсів - курс за вибором «Основи споживчих знань». Споживча освіта в Україні є однією з головних форм пристосування людей до нових і швидко змінних умов життя, заснованого на принципах ринкової економіки. З ініціативи Департаменту загальної середньої та дошкільної освіти та проекту ПРООН «Спільнота споживачів та громадські об’єднання» розроблено Концепцію споживчої освіти в Україні; наскрізну навчальну програму курсу за вибором «Споживчі знання» для учнів 1-11(12) класів; посібник для вчителів та робочі зошити для учнів (видавництво «Навчальна книга», 2008). Програма та навчальні посібники побудовано таким чином, що курс може викладатися як самостійний у будь-якому класі або бути наскрізним з 1 по 11-й класи.

Необхідні умови для викладання курсу економіки створюють підручники та навчально-методичні посібники з економіки для школи, видані під грифом Міністерства освіти та науки України.

Підручники:

1. Загальна економіка. Підручник для 10 – 11 класів середніх загальноосвітніх шкіл / за редакцією Радіонової І.Ф. – К.: А.П.Н., 2009.
2. Моя економіка. Посібник для 8-9 класів з поглибленим вивченням економіки, 10 класів середніх загальноосвітніх шкіл / За редакцією Крупської Л П. –К.:А.П.Н.,2000.

Додаткові підручники, посібники

1. Горленко Г.О. Збірник задач з економіки: Навчальний посібник для учнів 10-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням економіки  - Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2009.
2. Бєскова Н.В., Гільберг Т.Г.та ін.  Основи споживчих знань. Навчально-методичний посібник для загальноосвітніх навчальних закладів: 1-12 кл. -К.: Навчальна книга, 2008.
3. Бицюра Ю.В. Економіка України в цифрах: Комплект таблиць з макроекономіки і методичний посібник Кам’янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2004.
4. Нетрадиційні уроки з економіки. -Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2008.
5. Смага О.В., Якубчук В.Б. та ін. Розробки уроків до курсу „Азбука споживача”. Навчально-методичний посібник. -Луганськ: СПД Рєзников В.С., 2008.
6. Горленко Г. О., Гільберг Т. Г., Думанська Г. В., Кулик Р. І., Нікуліна Л. В. Власна справа (Основи малого бізнесу). Навчальний посібник. — Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2004.
7. Горленко Г. О. Тестові завдання з економіки: Навчальний посібникдля учнів 8—10 класів загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням економіки. Частина І. —Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2008.
8. Збірник задач з економіки: Навчальний посібник для учнів 10—11 класів загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням економі­ки / Упорядник Горленко Г. О. — Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2009.
9. Часнікова О.В. Основи економіки: практикум для учнів. 10 (11) класів: Навчально-методичний посібник. –Харків: Ранок, 2008.
10. Часнікова О.В. Економіка. Експрес-контроль навчальних досягнень учнів 10 (11) класів: Навчально-методичний посібник. –Харків: Ранок, 2010.
11. Шкільний курс економіки: Навчальний посібник для 10-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів / За редакцією акад.. І.Ф. Прокопенка. - Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2008.

Доцільним є використання «Інтегрованого електронного комплексу «Економіка, 10 клас», який сприяє автоматизації процесу навчання та спрощує контроль за його результатами.

Викладання економіки у профільних класах передбачає те, що вчитель спирається на знання та навички, здобуті учнями при вивченні таких шкільних дисциплін, як всесвітня та вітчизняна історія, географія, математика, правознавство, екологія, технології.

У загальноосвітніх навчальних закладах (класах, групах) з профільним навчанням проводяться підсумкові контрольні роботи з предмета за вибором відповідно до профільної підготовки.

Навчально-методичне забезпечення профільного навчання економіки у 10 класі (2010-2011 навчальний рік)

О.В. Часнікова

ПРОГРАМИ

Інваріантний компонент

-          Збірник програм з економіки для загальноосвітніх навчальних закладів.

Частина І. -Кам‘янець-Подільський: Аксіома, 2008.

Варіативний компонент

-         Збірник програм з економіки для загальноосвітніх навчальних закладів (для курсів за вибором). Частина ІІ.  -Кам‘янець-Подільський: Аксіома, 2008.

-            Основи споживчих знань. 1-12 класи (Гільберг Т.Г., Капіруліна С.Л., Довгань А.І. та ін.). 1-11 кл., ЄС і ПРООН, 2008.

-            Програми для профільного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах. Програми спецкурсів і факультативів.- Кам‘янець-Подільський: Абетка-Нова, 2003, 2006.

ПІДРУЧНИКИ

1.     Економіка (профільний рівень). Радіонова І.Ф., Радченко В.В. 10 кл.. - Кам‘янець-Подільський: Аксіома, 2010.

2.      Економіка (профільний рівень). Крупська Л.П., Тимченко І.Є., Чорна Т.І.. 10 кл.. - Харків: Ранок, 2010.

3.      Загальна економіка (підручник) за ред. Радіонової І.Ф.10-11 кл. - Кам‘янець-Подільський: Абетка-Нова, 2002, 2003, 2005.

НАВЧАЛЬНІ ПОСІБНИКИ

1.  Основи споживчих знань (навчальний посібник). Гільберг Т.Г, Капіруліна С.Л., Довгань А.І. та ін.1-12 кл. –К.: Навчальна книга, 2008.

2.    Практикум з економіки. Горленко Г.О. 10-11кл. - Кам‘янець-Подільський: Аксіома,2008.

3.     Збірник задач з економіки: навчальний посібник для учнів суспільно-гуманітарного профілю навчання. Горленко Г.О. 10-11 кл. -Кам‘янець-Подільський: Аксіома, 2008.

4.     Власна справа (посібник), ч.І, ІІ. Горленко Г.О та ін..10–11. -Кам‘янець-Подільський: Абетка-Нова, 2007.

5.        Розробки уроків. 10 клас.Часнікова О.В. - Харків: Ранок, 2010.

6.        Експрес-контроль. 10 клас. Часнікова О.В. - Харків: Ранок, 2010.

7.       Основи економіки. Комплексний заліковий зошит (до програми І.Ф.Радіонової). Бондарева Н.Ф. 10-11 кл. кл. –Харків: Ранок, 2008.

8.       Економіка Зошит для практичних робіт. (рос/укр.). Часнікова О.В. 10-11 кл. -Харків: Ранок, 2005.

9.        Фінансовий геній. Навчально-наочний ігровий посібник. Чмих Д.А., Автономов С.В. 10-11 кл.-К.: ТОВ “Кредо”, 2004.

Структура допрофільної підготовки і форми її реалізації (географія)

Н.І.Лисенко

Основними складовими допрофільної підготовки є вивчення окремих предметів на диференційованій основі, курси за вибором, інформаційна робота, профільна орієнтація.

          Курси за вибором у складі допрофільної підготовки. Основна мета курсів за вибором — сприяти самовизначенню школяра щодо профілю навчання. При виборі й розробленні курсів за вибором необхідно враховувати такі вимоги до них: варіативний характер, достатня (надлишкова) кількість (для забезпечення учнів можливості реального вибору), короткотривалість — 8 – 16 годин (дасть можливість школяру протягом навчального року змінити, у разі погреби, декілька, курсі» за вибором), завершеність, оригінальний зміст.

Набір курсів за вибором слід визначити наприкінці навчання в 7 класі па основі опитування, анкетування, співбесіди тощо. Зміст курсів за вибором допрофільної підготовки не повинен дублювати зміст предметів, містити не лише інформацію, що розширює знання з навчальних предметів, але й знайомить учнів із способами діяльності, необхідними для успішного опанування програмового матеріалу з того чи іншого профілю навчання. Власне, курси за вибором повинні допомогти учням реально оцінити свої можливості і зорієнтувати їх на подальший вибір профілю навчання. Для формування інтересу і позитивної мотивації до обрання того чи іншого профілю навчання через опанування нових аспектів змісту і складніших способів діяльності, зміст курсів за вибором допрофільної підготовки має містити цікавий пізнавальний і розвивальний матеріал і матеріал, що виходить за рамки навчальної програми. При виборі курсу вчитель має передбачати результативність навчання учнів.

Умовно курси за вибором можна розділити на два види: а) предметні (або предметно-зорієнтовані) б) міжпредметні (або орієнтаційні).

Предметні курси є пропедевтичними стосовно профільних загальноосвітніх предметів підвищеного рівня і дають можливість учневі реалізувати свої здібності та інтереси до обраної освітньої галузі, пересвідчитися у власній готовності засвоювати предмети цієї галузі в старшій школі на рівні профільного навчання. Зміст і форма організації предметних курсів мають бути спрямовані на поглиблене вивчення окремих тем.

Міжпредметні курси допомагають школярам зорієнтуватися в сучасному світі професій, познайомитися зі специфікою різних видів діяльності. Ці курси за вибором можна організовувати у вигляді навчальних модулів і проводити протягом місяця або семестру.

      Форми навчання у процесі вивчення курсів за вибором можуть бути як академічними (урок, практикум, лекція, семінар тощо) так і орієнтованими на інноваційні педагогічні технології (комунікативні методи, групові, дослідницька діяльність, метод проектів, розробка індивідуальних навчальних планів тощо).

Інформаційна робота як складова допрофільної підготовки

        Інформаційна робота - це організоване ознайомлення учнів 8 – 9 (особливо 9) класів, а також їхніх батьків з освітніми закладами регіону чи міста для можливого продовження освіти після закінчення основної школи, вивчення умов прийому, особливостей організації навчально­виховного процесу, освітніх програм, відвідування «днів відкритих дверей» у вищих навчальних закладах тощо. У кожній області, районі слід створити «освітню карту» з детальною інформацією про всі загальноосвітні навчальні заклади, установи додаткової освіти, інші організації на території району, мікрорайону, на базі яких буде здійснюватися допрофільна підготовка і профільне навчання.

Профільна орієнтація як складова допрофільної підготовки 

Профільна орієнтація зорієнтована на виявлення психолога педагогічної допомоги учням у прийнятті рішення щодо вибору профілю навчання та створення умов для готовності підлітків до соціального, професійного і культурного самовизначення в цілому.

Підготовка учнів до ситуацій вибору профілю навчання здійснюється в три етапи: пропедевтичний, основний, завершальний.

На першому (пропедевтичному) етапі необхідно з’ясувати освітні запити учнів, які закінчують 7 клас. Цей етап включає: попередню діагностику освітнього запиту учнів з урахуванням думки їхніх батьків, основних мотивів подальшого вибору, інтересів і нахилів. У результаті такої роботи з’являється можливість диференціювати учнів відповідно до їхніх потреб у різних варіантах допрофільної підготовки.

Другий (основний) етап (для восьмикласників) включає: навчання способів вибору профілю; організацію психолого-педагогічної діагностики щодо нахилу до того чи іншого напряму освітньої діяльності в умовах профільного навчання; виявлення основних проблем у виборі профілю навчання.

Третій (завершальний) етап (для дев’ятикласників) передбачає: виявлення відповідності між можливостями школяра і вимогами профілю навчання, що обирається; оцінку і самооцінку готовності школяра до ухвалення рішення про вибір профілю навчання в старшій школі; співвіднесення аргументів «за і проти» зробленого вибору профілю навчання за участі самого учня, його батьків і вчителів.

Формами реалізації допрофільної підготовки є: активні та інтерактивні уроки (інтелектуально-творчі ігри, діалог, дискусія, екскурсія — залучення учнів до відвідування станцій технічної творчості, юних натуралістів тощо), практикуми, лабораторні роботи, курси за вибором, лабораторні заняття, майстерні, творчі проекти, поглиблене вивчення окремих предметів на диференційованій основі, факультативи, предметні гуртки, секції, виставки, конкурси, наукові товариства учнів, Мала академія наук (МАН), науково-практичні конференції, предметні олімпіади, кабінети профорієнтації тощо. Доцільно застосовувати змагання, імітаційне моделювання, трибуну лідера, дослідницьке проектування, винахідництво тощо. Це сприяє прискоренню самовизначення учня, розкриттю його природних здібностей, прояву ініціативи, розвитку творчості, орієнтації на певну сферу професійної діяльності.

Моделі допрофільної підготовки

Допрофільна підготовка у 8 – 9 класах здійснюється за тими ж основними напрямами і відповідними до них профілями, що передбачає профільне навчання в 10 – 12 класах: природничо-математичний (фізико-математичний, математичний, агрохімічний, фізико-хімічний, фізичний, біолого-хімічний, біолого-фізичний, біолого-географічний, біотехнологічний, хіміко-технологічний, екологічний); суспільно-гуманітарний (історичний, правовий, філософський, економічний); філологічний (української філології, іноземної філології, історико-філологічний); технологічний (технологічний, інформаиійно-технологічний); художньо-естетичний (художньо-естетичний): спортивний (спортивний).

         У разі потреби загальноосвітні навчальні заклади можуть у межах визначених профілів навчання укладати робочі навчальні плани з іншими профілями: хіміко-біологічним, економіко-географічним, правовим тощо. За неможливості чи відсутності потреб в організації профільного навчання і відповідно допрофільної підготовки використовується загальноосвітній варіант навчального плану, складений відповідно до академічного рівня змісту освіти, — універсальний. У ньому навчальний час розподілено рівномірно між базовими і загальноосвітніми навчальними предметами, при ньому дещо розширено вивчення окремих навчальних предметів, доповнено інваріантну складову типових навчальних планів додатковими предметами, курсами за вибором, факультативами. Навчальні предмети і курси за вибором визначаються загальноосвітніми навчальними закладами в межах гранично допустимого навчального навантаження на учня з урахуванням інтересів і потреб учнів та рівня забезпеченості навчального закладу.

Допрофільна підготовка здійснюється за рахунок варіативної складової змісту освіти Типового навчального плану загальноосвітніх навчальних закладів 8 – 9 класів. Оптимальний обсяг підготовки учнів має становити не менше 35 – 70 навчальних годин на рік.

Профільна підготовка відрізняється від загальноосвітньої підготовки більш конкретними професійно зорієнтованими характеристиками мотивів, мети, засобів і результатів навчальної, продуктивної, творчої діяльності, які виступають стосовно до учня у вигляді певних вимог. Можна сказати й інакше. У нашій школі учень мусить перейти від більш загального, точніше, загальноосвітнього, профілю до більш конкретного профілю діяльності, який передбачає певну спеціалізацію, конкретизацію навчальної діяльності навколо визначеної групи професій. З часом така орієнтація буде ще більше звужуватись і наприкінці шкільного, власне профільного навчання, має відбутись конкретизація вибору напряму професійної підготовки у ПТНЗ чи ВНЗ.

Підготовка учня до вибору профілю навчання — це фактично перший серйозний етап вибору професії.

У цілому ж для успішного розв’язання проблеми вибору профілю навчання на етапі допрофільної підготовки необхідні скоординовані зусилля всіх спеціалістів, які беруть участь у процесі професійного самовизначення учнів. При цьому вчителі-предметники мають враховувати основні аспекти і напрями оновлення навчального змісту відповідно до вимог сьогодення. Шкільні психологи, класні керівники, педагогічна громадськість, батьки, представники підприємств і служби зайнятості населення повинні враховувати вплив на дітей соціальних факторів: мікросередовища, засобів масової інформації тощо. Всі зацікавлені сторони мають вести пошуки конкретних шляхів розв’язання виховних проблем, зокрема й стосовно професійного самовизначення учнів, у тому числі й на етапі допрофільної підготовки.

Питання для обговорення

1. Соціально-психологічні умови переходу до профільного навчання.

2. Завдання і зміст основних напрямків допрофільної підготовки.

3. Елективні курси: проблема вибору та навчально-методичного забезпечення

Завдання для самостійної роботи

1. Охарактеризувати шляхи реалізації профільного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах різного типу.

2. Визначити форми і методи професійної орієнтації учнів на географічні та економічні спеціальності.

3. Визначити міжпредметні зв’язки одного із курсів за вибором.

Література

1. Галузева програма впровадження профільного навчання // Інформаційний збірник МОН України. — 2008. — № 16 – 17. — С.4 – 16.

2. Концепція профільного навчання в старшій школі // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. — 2003. — №24. — С. З – 15.

3. Кредитно-модульний курс географії культури / Автор-упорядник С.Л.Капіруліна. – Кам’янець –Подільський: Аксіома, 2010. – 316с.

4. Національна доктрина розвитку освіти // Освіта України. — 2002. — №33 (23 квіт.).

5. Назаренко Т. Г. Зміст і структура методики навчання географії в профільній школі // Географія та основи економіки в школі. — 2008. — № 7 – 8. — С. 18.

6. Про схвалення Галузевої програми впровадження профільного навчання на 2005 – 2008 роки: Рішення колегії МОН України № 4/11 – 2 від 24.04.2008 р. // Інформаційний збірник МОН України. — 2008. — № 16 – 17. — С. 3 –16.

7. Профільне навчання: теорія і практика. — К.: ВВП «Компас», 2007. — 192с.

8. Профільне навчання: теорія і практика /За ред. канд.пед. наук Липової Л. А. — К.: ВВП «Компас», 2007. — 192 с.

9. Сікорська С., Козікова Н. Програми курсів за вибором для 10­11 кл. //Географія та основи економіки в школі. – 2010. ­ №4. – С.15

10.  Топузов О.М. Профільне навчання: проблеми формування змісту курсів за вибором та організація навчальної діяльності в загальноосвітніх навчальних закладах // Проблеми сучасного підручника: 36. наук, праць/ Редкол. — К.: Пед. думка, 2008. — Вип. 8. — 544 с.

11.  Холина В.Н. Концепция преподавания социально-экономической географии на профильном уровне //  География в школе. – 2010. -  №4. – С.21

12.  Холина В.Н. Программа курса «География. Профильный уровень» //  География в школе. – 2010. -  №5. – С.37.